Поиск

Корифей будівництва Олександр Кобелєв

Нестримно спливають століття і кожна епоха залишає свідків, що красномовно розповідають нам про неї, ці свідки — пам'ятки архітектури, які найміцніше протистоять натискам часу. Архітектура — галузь людської діяльності, її будівельників.

Серед відомих київських архітекторів був професор Олександр Кобелєв. Він народився у Царському селі, під Петербургом, 28 липня 1860 року, у дворянській сім'ї.

Відповідно легенді йому дали ім'я на честь імператора Олександра II, який був його хрещеним батьком.

Декілька слів про рідних майбутнього зодчого. Його дружина — гречанка, дворянка Катерина Буюклі, з родини математиків. Кобелєв мав дочок, — Марію та Катерину. Його брат Павло — будівельник, був репресований.

Після закінчення інституту у 1887 р., по розподіленню Міністерства внутрішніх справ, його направили до Києва, де він прожив та проробив близько 50 років. Служив на залізниці. Серед перших його споруд — вокзал в Казатині (1888—4 1890).

В 1897 році архітектор спроектував будинок концертного залу та павільйони для промислової та сільськогосподарської виставки, влаштованої на схилах Черепанової гори.

Був членом будівельної комісії.

Під час будівництва костьола св. Миколая архітектором В. Городецьким, на будові 19.08.1904 р. відбувся трагічний випадок — загибель працівника. Професор Кобелєв і цивільний інженер В. Безсмертний, як компетентні та досвідчені фахівці були запрошені для експертизи, яка визнала, що архітектор не був винуватцем.

У 1899—1901 рр. зодчий розробив проект притулку для дітей. Після цього прослідували лікарня та аптека, залізнична лабораторія.

Один з найстаріших і найславетніших київських вузів, Політехнічний інститут, почав свою біографію у 1898 р.

Кобелєв приймав участь в конкурсі по розробці проекту нової будівлі інституту та одержав другу премію. До будівництва був прийнятий проект академіка І. Китнера, котрому присудили першу премію. В будівництві приймали участь молоді архітектори Олександр Вербицький та Василь Осьмак. Кобелєв спостерігав за здійсненням проекту протягом 1898—1901 рр. та з успіхом завершив комплекс із 6 споруд. Інститут був збудований в 1901 році на колишньому Брест-Литовському проспекті (тепер Перемоги),

Перша банківська установа в Києві з'явилася більше півтора століття тому, у 1839 році. Пізніше було створено контору Державного банку.

У 1894 році голова правління банків Афанасьєв звернувся до міської влади про те, щоб була представлена ділянка для будівництва найбільш просторого приміщення Державного банку. Був проголошений конкурс, в якому приймали участь найкращі архітектори Києва Олександр Кобелєв, Павло Голландський, Владислав Городецький. Рішенням жюрі найкращим був визнаний проект О. Кобелєва. Восени 1902 р. почалися будівельні роботи, до яких пізніше підключився і архітектор Олександр Вербицький, який розробив ескізи головного фасаду. Усі оздоблювальні роботи всередині та зовні були зиконані італійським скульптором Еліо Саля (1864—1920). Підпис майстра зберігся на колонні головного входу. Чудова двоповерхова будівля нагадувала палац у дусі раннього італійського Відродження, з мармуровими колонами, ліпним орнаментом, емблемами ремесел на фасаді будівлі.

Інтер єр головного банківського приміщення прикрашений скульптурами античних богів: Гермеса (Меркурія) — бога прибуткової торгівлі, Гефеста (Вулкана) — бога вогню і ковальства, Деметри (Церери) — богині землеробства та плодючості, Афіни Паллади (Мінерви) — богині мудрості, переможниці, заступниці наук, мистецтв та ремесел. Чудові меблі, виготовлені австрійською фірмою Й. Кимайєра.

В операційну залу за допомогою спеціального присігрой подавалися ароматичні пахощі троянд, У дворі банку був розташований розарій. За свідченням старого знімку, будівля мала 2 поверхи. Банк був освячений і почав працювати у 1905 році.

У 1934 році за проектом О. Кобелєва та В. Рикова надбудовано ще 2 поверхи. Будинок від цього став ще виразнішим, монументальнішим. Нині тут, на вул. Інститутській, 9, міститься Національний банк України.

У 1900 році на розі вул. Пирогова, 9, та Бибиковського бульвару (нині Т. Шевченка), Кобелєвим в співавторстві з В. Обремським споруджена будівля, де деякий час знаходився Комерційний інститут. В цьому ж будинку з 1920 року знаходився Інститут народного господарства ім. Є. Бош, а з 1930 року — один з корпусів Інженерно-будівельного інституту. Нині тут знаходиться Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова.

Згадаємо, що був трагічний день 22 червня 1941 року, коли останні курсові іспити проходили під гуркіт фашистських літаків і багато студентів пішли на фронт.

Якось Олександр Кобелєв заключив парі з відомим архітектором Владиславом Городецьким з приводу будівництва будівлі над крутим схилом, на ділянці з складним профілем, в кінці Ніколаєвської вулиці (нині Банкова, 10), який отримав потім назву «Будинок з химерами». Кобелєв сумнівався і стверджував, що цей проект неможливо виконати. Але він програв парі. Через два роки після парі, Городецький вже приймав гостей в своєму комфортабельному домі, де було майже усе: холодильники, ванні кімнати, ліфти, котельня, пральня, екіпажне приміщення, винні погреби і навіть високопродуктивна корова.

Зовні весь будинок знаходився в декоративних прикрасах у вигляді слонів, носорогів, антилоп, дельфінів, риб та інших звірів, у тому числі, русалок...

Зародження Київського телеграфу припадає на 1854 рік, коли було прокладено повітряну дротяну лінію Москва — Київ. Пізніше відкрито міську телеграфну контору (Володимирська, 22). Після революції під Центральний телеграф було віддано приміщення колишнього Земельного банку на вул. Володимирській, 10, споруджено у 1903 році архітектором: О. Кобелєвим.

Будинок по вулиці Різницькій, 2/34, був також збудований Кобелєвим, де була приватна жіноча гімназія О. Плетньової (тепер школа № 8). Тут у 1906—1910 роках навчалася славетна актриса Алла Костянтинівна Тарасова (1898—1973), яка народилася у Києві.

У 1912 році святкувалося 25-річчя його творчості і друзі запросили ювіляра в ресторан «Національ».

Серед київських домовласників було репрезентовано професуру різних факультетів Київського університету. Так, професор Георгій Де-Метц, бельгієць за походженням, на своїй ділянці по сучасній вулиці О. Гончара, 44, звів чотириповерховий прибутковий будинок, проект якого склав у 1911 році його друг та співробітник, цивільний інженер Кобелєв.

В 1913 році на Тимофіївській вулиці (нині М. Коцюбинського, 1), в місті з'явилася гарна будівля, споруджена за проектом О. Кобелєва, в який знаходились Вищі жіночі курси. Вони мали також і другу назву — Київський університет св. княгині Ольги.

Нині тут Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС.

До речі, навпроти цього будинку розташований сквер, де і зараз знаходиться пам'ятник льотчика В. Чкалова та фонтан з лев' ячими мордами, виготовлений на київському машинобудівному заводі, який належав А. Термену. Цей сквер планував Кобелєв і він носив колись його ім'я.

Із споруд дореволюційного періоду, збудованих архітектором, відзначу ще будинок колишнього Київського відділення Російського технічного товариства, побудований у 1911—1914 роках, у монументальних формах класицизму. Нині тут Інститут геологічних наук, який знаходиться по вул. О. Гончара, 55.

Ці два будинки — найвище творче досягнення професора Кобелєва, корифея будівельного мистецтва в Києві.

Колись в місті працював Будівельний технікум, який знаходився тоді в двоповерховому будинку по вул. Нестеровській (зараз І. Франка), 44.

В технікумі викладали професори Політехнічного інституту, серед яких був і Олександр Васильович Кобелєв. Він іноді відвідував виставки, які організовували тут студенти.

Знімав шапку, ввічливо вітався і роздивлявся виставлені креслення, макети. Був одягнений у шинель темно-синього кольору з малиново-червоним кантом.

У молодому віці носив гарні вуса, а пізніше його обличчя прикрашала русява борідка, і вся його зовнішність повністю відповідала образу маститого зодчого. Архітектор мав багато друзів, був товариською людиною. Захоплювався віршами, складав сам, і на вечорах читав їх з натхненням...

Свого дому не мав. Жив на вулиці Ярославів Вал, 31 (будинок не зберігся), а також у державній квартирі викладачів при Політехнічному інституті.

Наприкінці 1926 року було оголошено закритий конкурс на проект нового залізничного вокзалу в Києві. Офіційний заказ був зроблений відомим українським архітекторам О. Кобелєву, П. Альошину, А. Вербицькому. В своїй Проектній групі Кобелєв втілював образ вокзалу і принципи його будівництва.

Кобелєв займався педагогічною діяльністю, викладав в інженерно-будівельному та Політехнічному інститутах Києва, був дійсним членом Академії будівництва і архітектури України.

Він видав курс в 8-ти томах: «Загальна цивільна архітектура». 

Як висококваліфікований спеціаліст працював в різних комісіях, нарадах, які проводилися в Києві, на Україні та мав великий авторитет.

Олександр Васильович Кобелєв помер у 1942 році в Києві і похований на Лук'янівському кладовищі (дільниця № 21), де спочиває ціла плеяда визначних вітчизняних вчених, діячів науки та культури. Тут звучить тиша Пам'яті.

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить