Поиск

Олександр Вербицький. Вокзали його мрії

Видатний український архітектор та педагог Олександр Матвійович Вербицький зробив значний внесок у спорудження міського ансамблю центральних вулиць Києва та благоустрою залізничних шляхів України.

Народився Олександр Матвійович 1875 року у Севастополі, з родині техніка-будівничого. З дитинства захоплювався малюванням, у своїх ранніх етюдах відтворював мальовничі куточки Криму. Після закінчення Севастопольського реального училища О. Вербицький поїхав до Санкт-Петербургу, де восени 1892 року вступив до Інституту цивільних інженерів. За роки навчання в інституті він не раз був відзначений преміями за конкурсні проекти.

Закінчивши інститут у 1898 році, з двома золотими медалями, О. Вербицький був відразу запрошений професором І. Кітнером на посаду молодшого помічника на будівництво Київського Політехнічного інституту (1898—1901).

Для головного корпусу КПІ Вербицький виконав проекти оздоблення парадних приміщень. Про строгий стиль обладнання та оздоблення білоколонного актового залу сьогодні ми можемо мати уявлення тільки по фотографіям, бо інтер’єр загинув у пожежі.

Згодом Вербицький переходить на будівництво Київського міського оперного театру. Будинок театру зводився за проектом петербурзького зодчого В. Шретера. Керував будівництвом В. Ніколаєв. Незабаром О. Вербицький був призначений його помічником і він відпрацював там до повного закінчення будови театру у 1901 році. У цьому ж році молодий архітектор був запрошений Управлінням Південно-Західної залізниці для розробки первісних ескізів Київського вокзалу.

Прикладом архітектурного раціоналізму є пакгаузний комплекс з аукціонним залом, побудований О. Вербицьким на станції Київ-товарний (1905—1907). Будинок товарної контори на станції Київ-І (1906), спроектований головним інженером О. Вербицьким та архітектором І. Біляєвим, за формами нагадує споруди Стародавнього Єгипту.

У «Списку найголовніших робіт», складеним самим архітектором у 1944 році, він згадує розрахунки та міцностітоловного собору Покровського жіночого монастиря, що були зроблено їм у 1902 році. А для Миколаївського собору за кресленням О. Вербицького були споруджені опорні залізобетонні склепіння.

У 1900-ті роки він проектує двоповерховий будинок Купецької Управи.

Однією з найвизначніших робіт, що виконав О. Вербицький в ранній період діяльності є ескізний проект фасаду київського Державного банку. Фасад двоповерхової будови (до надбудови, яку здійснили у 1934 році) витримано у формах північноіталійської готики. Напівциркульні вікна, оброблені рустикою. У віконних арках розміщені готичні кам'яні троянди. Скульптурне оздоблення виготовлено під керівництвом Е. Саля. Центральне місце в плануванні посідає двосвітловий операційний зал.

Зодчий виконував різнобічні роботи на Україні та за її межами. Він виконує проекти Вокзалу на станції Глоби, перебудови та розширення міського вокзалу в Одесі, а також вокзалів ліній Московсько-Воронезької залізниці. Відомий також павільйон на станції Кишинів, виконаний О. Вербицьким у стилі «ля-рюс».

Вербицьким було виконано проект дитячого будинку для безпритульних з усім комплексом обслуговуючих споруд.

Є ще один проект житлового будинку — по вулиці Фундуклеєвській (зараз Б. Хмельницького), 52, володарем якого був 4 директор правління Київського товариства водопостачання Т. Алексєєв. Цей чотириповерховий будинок зберігся до нашого часу у дуже спотвореному вигляді. На вулиці Лютеранській, 15, для колезької асесорші М. Красовської був збудований Вербицьким прибутковий будинок, поставлений на схилі гори. В оздобленні фасаду використана полив'яна плитка й фризі з стилізованим листям каштана. Тут розміщується керамічне панно на міфологічну тему.

Будинок залізничної міської квиткової каси по вулиці Пушкінській, 14, відзначається лаконічністю форм. На фасаді крилатий кадуццей (символ моральної рівноваги та добру поведінку) є атрибутом Меркурія. Скульптурний декор не зберігся.

Та повернімося до залізничного вокзалу у Києві, спорудженого О. Вербицьким у 1929—1932 рр. на місці старого. Конструктивістська будівля має симетричну композицію. Центральний вестибюль, підкреслений скляною плоскістю стіни, завершується легким фронтоном, зведеним у стилі бароко. Після війни будинок відбудовано і реконструйовано.

Свій архітектурний досвід О. Вербицький передав не Одному поколінню учнів, він доводив до їх свідомості нові прогресивні тенденції розвитку сучасної архітектури, спрямовуючи їх до творчих пошуків.

Олександр Матвійович помер 9 листопада 1958 року і похований на Лук’яновському кладовищі. Це був видатний майстер-художник «раціонального модерну», що, багато зробив для України.   

На Харківському масиві у Києві одна з вулиць названа його ім'ям.

«Демократична Україна», 27.03.2001р.

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить