Поиск

«Рекорд» архітектора Рикова

Відомий український архітектор — художник, професор Валеріан Риков почав діяльність у Києві вже зрілим майстром. Він був людиною з великим творчим потенціалом, широкої ерудиції, відмінним фахівцем будівельної справи.

Валеріан Микитович народився у 1874 р. у Тифлісі в сім'ї педагога. Після закінчення реального училища їде до Петербурга, де успішно складає вступні екзамени на архітектурний відділ Академії мистецтв. Проходив вивчення у педагога Л. Бенуа.

1897—1899 рр. В. Риков працює помічником архітектора в Петербурзі, а пізніше обіймає посаду помічника архітектора в м. Одесі, де виконує проект оформлення зали в приватному будинку Фалц Фейна, а також робочі креслення на Херсонській вулиці, проект Огорожі і воріт для одеського водогону.

Після закінчення Петербурзької Академії мистецтв він працює архітектором на станції Жмеринка Південно-Західних залізниць, керує будівництвом пасажирського вокзалу.

1904—1918 рр. вже в Києві проектує і будує лінійні вокзали, школи, громадські будинки. В ті часи під впливом модерну були майже всі архітектори того часу. Не уникнув цього і В. Риков. Однак він не втратив реалістичної основи творчості, йому вдалося зберегти строгість в проектах. Незмінно стояв за модернізацію класики, вносив нове в будівельне мистецтво.

Першою будовою, що виявила творче обличчя Валеріана Микитовича як зрілого майстра, є будинок «Народної аудиторії» у Києві, по вулиці Бульварно-Кудрявcькій (нині. — Воровського, де розміщується Діпроцивільпромбуд), який було перебудовано у 1909 р.

Будинок вирішено цілісним за своїми формами, монументальним об’ємом, з добре знайденими пропорціями поверхів. Звертають на себе увагу балкони, увінчані виготовленими картушами, вікна, оздоблені вишуканим рисунком ліпнини. Завершує фасад чіткий, виразний карниз з модульйонами. Це одна з кращих споруд того часу. Тут організувались концерти, лекції, виставки.

В ці ж роки В. Риков брав участь у конкурсі проектів будинку публічної бібліотеки. Міська дума прийняла проект архітектора Е. Клане. Цей будинок збудовано 1911 р. ізо вулиці Олександрійській (нині Грушевського, 1, Парламентська бібліотека).

1911 р. Київське товариство «Апалло» відбудувало театр-сад по вулиці Меринговській, 8 (нині Заньковецької), Ця споруда своїм оздобленням зобов'язана таланту архітектора-художника В. Рикова. Будівля відзначалась величністю обробки інтер'єрів, достатком світла. В залі були 20 відкритих і 10 закритих лож. Зал театру вміщував до тисячі глядачів. Сцена, декорації були виконані талановитим художником Евенбахом. Будівля не збереглася.

1912 року в Києві на Хрещатику відбулося відкриття міського кінотеатру А. Шанцера, проектуванням і будівництвом якого керував В. Риков. Головний зал мав висоту майже в три поверхи. В партері, на балконі та ложах можна було розмістити багато глядачів. В цьому архітектурному творі, виконаному в стилі ренесансу, автор вдало застосував різнобарвний штучний мармур, ліпний орнамент та декоративну скульптуру. Місцева преса тоді відзначала, що «театр вражає своєю пишністю і мальовничістю внутрішньої обробки». Це був перший звуковий кінотеатр у Києві, під час війни зруйнований.

Однією з кращих будов (1913 р.) В. Рикова є будинок колишньої лікарні «Громади сестер-жалібниць Червоного Хреста» по вулиці Маріїнсько-Благовіщенській (нині Саксаганського, 75). У цьому будинку він застосував форми італійського ренесансу. Тут містилась клініка М. Стражеска.

В 1909—1914 рр. архітектору доводилося проектувати та будувати і в інших стилях, що їх іноді нав'язували замовники. До таких будинків належать: семиповерхові — по вулиці Олександрівській (нині Грушевського, 4) і по Михайлівському провулку, 9; шестиповерхові — на Маріїнсько-Благовіщенській (Саксаганського, 9), на вулиці Левашовській (Шовковична, 16), на розі Маріїнсько-Благовіщенської і Паньківської, 68/21, в садибі по вулиці Нестерівській (І. Франка, 17), на розі Інститутської і Кріпосного провулку.

1925 р. зодчий бере участь у конкурсі на створення проекту кінофабрики в Києві. Він відзначив: «Щоб скласти проект Великого кіновиробничого підприємства, мені довелося декілька часу витратити на те, щоб взагалі обізнатися з кінопроцесом...». Головною спорудою кінофабрики є знімальний павільйон, що відзначається грандіозністю, але вона розумно обгрунтована, й дозволяє одночасно знімати п'ять картин. Архітектурні особливості павільйону виражені в чіткому ритмі пілястр із великих віконних прорізів, та пілонів з його торців. Нині Київська студія художніх фільмів носить ім'я Олександра Довженка.

Риков працював консультантом по будівництву і ремонту кінотеатрів Украінфільму. Проектує кінотеатри для Києва: «Октябрь» на Подолі і перший двозальний кінотеатр, добудований після війни «Київ» на Червоноармійській, 19. Він організує житлово-будівельний кооператив, складає проекти київської фотофабрики та зоотехнічного корпусу сільськогосподарського інституту в Києві.

Виникає необхідність у надбудові Держбанку по вулиці Жовтневої Революції (тепер Інститутська). Було прийнято варіант, розроблений архітекторами О. Кобелєвим і В. Риковим, де надбудова головного фасаду прикрашалася колонами висотою 6— 8 м., виготовленими з лабрадору. Найбільш трудомісткими було цегляне мурування стін з одночасним підніманням даху. Надбудова виконана вдало і не порушила суцільності та гармонії всієї споруди, а архітектурно-художні якості споруди тільки виграли від реконструкції.

У 1934 р. за проектом В. Рикова збудований великий жилий будинок по вулиці Енгельса, 4 (нині Лютеранська) для працівників Наркомфіну.

Професору В. Рикову був переданий проект реконструкції та розширення Київського іподрому на Печерську. Запроектовано було три бігові доріжки.

Крім роботи над створенням архітектурних проектів, В. Риков брав участь у жюрі різних конкурсів, спеціальних комісіях, експертизах, технічних консультаціях, конференціях. Він був талановитим художником, вважався першокласним рисувальником, багато малював. Його акварелі відзначаються художньою майстерністю.

Значне місце в житті В. Рикова займала педагогічна діяльність, виховав цілу плеяду архітекторів. Працював заступником голови Спілки архітекторів України.

Валеріан Риков досяг небувалої для архітектора цифри будов. Близько 300 будов різного характеру зведено за безпосередньою його участю...

Цікаво, що майстер ходив на роботу з двома собаками: обидві чистої англійської породи, котрі терпляче чекали свого хазяїна у коридорі. Любив грати на гітарі і співати.

У вересні 1941 р. пожежею було знищено багато будинків на Хрещатику, в тому числі і будинок у пасажі, де проживав В. Риков. У полум'ї пожежі згоріли архіви, малюнки, проекти, цінна бібліотека. Він залишився на вулиці в легкій одежі, без будь-яких засобів до існування. Обставини, що склалися, підірвали і без того слабке здоров'я. Життя зодчого обірвалося 25 березня 1942 р. у Тбілісі.

«Демократична Україна», 22.01.2002р.

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Губернаторы столицы

Основатель железных дорог

В России продолжались реформы во многих сферах государства, а также по освобождению крестьян от крепостного рабства. Империя захватывала земли на Дальнем Востоке, в Средней Азии. На Кавказе завершилась полувековая война с горцами. Политика царского правительства по отношению к Украине не менялась. Продолжалось угнетение населения, преследование инокомыслящих, революционно настроенных людей, которые подозревались в украинском сепаратизме и национализме. Правительство по-прежнему делало ставку на своих наместников и чиновников в провинциях. С 19 января 1865 г. по 30 декабря 1868 г. генерал-губернатором Киева, Киевской, Подольской и Волынской губерний был Александр Павлович Безак.

Читать полностью...