Поиск

Мартін Клуг. Із пруських підданих в київські зодчії

Київ, з його стародавніми церквами Софії, Києво-Печерської Лаври, завжди вшановувався як святиня Русі. І не випадково кажуть, що «Язьік до Києва доведет!», а не до Москви або Санкт-Петербурга. Це істотний бік свідомості епохи, який неможливо викинути з історії.

Архітектурні обриси Києва надзвичайно вдало поєднуються з рельєфом місцевості і є невід'ємною частиною панорами міста.

Чимало цікавих пам'яток будівництва дійшли до наших днів. І серед них споруди будівничого Мартіна Клуга. Про особистість цього архітектора сьогодні не існує якихось цілком певних документів, за допомогою яких ми могли реконструювати поетапно його творчий шлях.

Його ім'я також не згадується у сучасних довідниках по Києву. Але архітектор «реабілітовано серед інших маловідомих зодчих у статтях і монографіях мистецтвознавців. Батько, Вільгельм Іванович, був за віросповідуванням лютеранин; колишній пруський підданий, який прийняв підданство Росії.

Переїхавши у Київ, він купив садибу по вулиці Великій Васильківській (Червоноармійській), 13. Був київським купцем й старостою церковної німецької громади. Його син Мартін Клуг самостійно торував шлях у житті. Точні дати його життя не встановлено: середина XIX ст. — не раніше 1915 р. Вчився у Санкт-Петербурзі, Жив та працював у Києві. Мав фахове звання «технік-будівельник», і «право на працю». Ця посада за кордоном порівнювалась з «інженером» чи «архітектором». У фондах Київського міського державного архіву зберігається цілий ряд справ про взяття кредитів приватними особами та укладання договорів на будівництво прибуткових будинків, керівництво по зведенню яких брав на себе Мартін Клуг.

Для його творчого почерку найбільш характерні сецесійні форми. Будинки, поставлені ним, зовні імпозантні та комфортабельні за внутрішнім плануванням. Багато з подібних споруд можна без зайвих зауважень причислити до оригінальних творів у стилі модерн. В кінці 1890-х років місто зазнало своєрідної квартирної кризи. Власники садиб зносили старі дерев'яні будівлі, а над кам'яними споруджували надбудови.

У 1894 р. серед проектів "Клуга був будинок купця М. Григоровича-Барського по вул. Прорізній, 21.

Згідно з архівними даними за 1897 р., він здійснював керівництво будівництвом прибуткового будинку та меблевої фабрики, що належали київському купцю (австрійському підданому) І. Кімаєру на ділянці по вулиці Миколаївській, 13 (зараз вулиця В. Городецького). Істориком Д. Малаковим встановлено, що розробку проекту фабрики зробив архітектор В. Городецький. На жаль, споруди меблевої фабрики згоріли, а будинок змінився майже до невпізнанності. Фасад споруди вирішено у барочно-класицистичних формах. На фронтоні розташована скульптурна група. У замкових каменях під вікнами четвертого поверху розміщено рельєфне зображення Кадуцея (символ, який має стародавню історію: у римлян він уособлював моральну рівновагу та добру поведінку) і символ Меркурія.

У 1898 році М. Клуг бере позику у Київському міському кредитному Товаристві під заставу власного нерухомого майна, «состоящего в бульварном участке г. Києва по Мариинско-Благовещенской улице № 96» (зараз вулиця Саксаганського). Опис вміщує дані про наявність кам’яного чотириповерхового будинку з мансардою і цегляного флігеля, що має перший та підвальний поверхи.

Невдовзі він продав їх і більше не мав нерухомого майна у Києві. Але М. Клуг не був підприємцем. Він мешкав на Подолі в садибі П. Попова по вул. Олексйндрівської, 81, а потім в садибі Конраді.

Незабаром М. Клуг увійшов до кола київських зодчих.

Він збудував багато будинків і серед них: двоповерхові — по Бібіковському (Т. Шевченка) бульвару, 4 (1896), по вул. Маріїнсько-Благовіщенській (Саксаганського), 107, (1899); триповерхові — по Хрещатику, 42, (1896), по вул. Маловолодимирській (О. Гончара), 35 (1898), по вул. Назарівській (Вєтрова), 1 (1898), по вул. Почаївській, 40 (1899), по вул. Тургенівській, 17 (1901); чотириповерховий — по вул. Кузнечній (Горького); п'ятиповерховий по вул. Маловолодимирській, 77 (1900) та флігель по вул. Бульварно-Кудрявській (Воровського, 43). Це далеко не повний перелік спроектованих та зведених архітектором будинків.

В будинках Клуга пластичної виразності фасади набувають завдяки конструктивним елементам: ризалітам, еркерам, балконам. Декор надає їм закінченості.
З початком XX століття об'єм будівництва помітно скоротився. Але домобудівництво і домоволодіння ставало вигідним для вкладання капіталів.

В 1905 р. М. Клуг споруджує по вул. Лютеранській, 6, будинок в садибі Р. Майкапар, який пишно оформлений ренесансно-барочними деталями.

Однією із споруд, що свідчить про гармонійне сприймання автором нового віяння — модерну — та вміле втілення його на практиці, є прибутковий будинок М. Харичкова, по вулиці Маловолодимирській, 50/1, датований 1906 роком.

Бічній фасад чотириповерхової споруди виходить у Чеховський провулок, 11. Будова по периметру дещо скошена у плані внаслідок особливостей рельєфу місцевості, крутості ділянки, яку займає. Вона схожа з феодальним замком, або, вірніше, навіть з храмовою спорудою.

Прибутковий будинок А. Септера, побудований М. Клугом у 1909—1910 рр. по вулиці Воровського, 19 (колишньої Бульварно-Кудрявській).

Чотириповерхова прямокутна у плані будова мала симетрично вирішений фасад. Поміж вікнами розміщено розкріпований рельєфний фриз, на якому зображені квіти соняшника. Перший поверх будинку відводився під магазин.

Є також ряд будинків, що за своїми композиційно-стилістичними якостями можна віднести до так званого «цегляного стилю», або еклектики, серед яких — хірургічна лік'арші Бабушкіних по вулиці Тверській, 7 (1911—1912 рр.), та прибутковий будинок священика І. Радзимовського по вулиці Великій Житомирській, 23, що відноситься до 1908 року. Співробітниками Національного заповідника «Софія Київська» був складений докладний інвентаризаційний опис будинку. І. Радзимовський придбав цю ділянку ще у 1904 році. Одержавши необхідну позику у розмірі 23600 карбованців у Київському міському кредитному товаристві; він почав будівництво чотириповерхового будинку. Роботи виконувалися цивільним інженером Е. Толстим. Проект будинку не має авторського підпису, але на плані садиби, поданої в Міську Управу для одержання дозволу на будівництво, є запис про спорудження нового будинку, підтверджений підписом М. Клуга. Приміщення подвалу та першого поверху здавались під різні майстерні й магазини. У верхньому поверсі розміщувались мебльовані кімнати. Після смерті І. Радзимовського садиба перейшла до його дочки, яка була останньою власницею будинку.

Серед споруд київського модерну є комплекс прибуткових будинків штабс-ротмістра, кіннозаводчика Л. Родзянко по вулиці Ярославів Вал, 14, і 14-А. На жаль, фотографії цих споруд фіксують момент реконструкції їх, яку здійснює спільне україно-австрійське підприємство «ІЛТА».

Своєрідність цього комплексу приваблювала багатьох дослідників.

У Київському міському архіві серед інших справ про одержання позики Л. Родзянко під заклад нерухомості неможливо знайти ніяких відомостей про ім’я архітектора, ні навіть самого проекту. Але науковий співробітник, мистецтвознавець Т. Скибицька припускає, що архітектором споруд був технік-будівничий М. Клуг. Відомо, що він здійснював нагляд за будівництвом у 1910—1911 рр. Тим часом, співавтором цього проекту називають і цивільного інженера М. Яскевича.

Консультував будівництво В. Городецький. Участю у роботах по будівництву комплекса споруд по вулиці Ярославів Вал завершується основний етап творчості М. В. Клуга.

1914 р. Мартін Вільгельмович за власним проектом звів будинок у садибі М. Осипова. по вул. Мерінговській (М. Заньковецької), 6. Це була остання споруда архітектора у Києві.

За 20 років діяльності його творчий спадок складає десятки споруд.

Архітектор мав свій оригінальний стиль і був одним з найнопулярніших у місті.

Як вже сказано, ніяких документально підтверджуючих даних про біографію М. Клуга не знайдено.

Подальша доля його загубилася у вирі буремних подій.

Архівні документи свідчать, що в 1918 р. сім'я М. Клуга ще мешкала у Києві.

Можливо, з часом пощастить знайти ще які-небудь споруди, побудовані М. В. Клугом, та відомості про його життя.

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Губернаторы столицы

«Дряная личность»

После революции 1905 г. и русско-японской войны усилилось национальное угнетение народов Украины и России. Государственная Дума не оправдала надежд царского правительства. Премьер-министр П.Столыпин проводил аграрную реформу, а при Дворе сибирский мужик Г.Распутин вел свои интриги. Грянула Первая мировая война 1914–1918 гг. Царизм уже не мог управлять по-старому и прибегал к военной силе, полицейскому режиму, террору. Империя висела на волоске...

Читать полностью...