Поиск

Архітектурний почерк Степана Ковніра

Мабуть, немає киянина чи гостя столиці, якого б не вража ла велич і краса її архітектурних шедеврів. З вітчизняних архітекторів того часу найвідоміші: І. Григорович Барський, А. Меленський та С. Ковнір.

Степан Дем'янович Ковнір народився в селі Гвоздові (тепер Васильківського району Київської області) у 1695 році. Місто Васильків і села навколо нього належали тоді Києво-Печерській лаврі. Замолоду, з 1720 р., він працював як «підданий» (тобто кріпак) Києво-Печерської лаври на будівництві її численних будинків. Вагому роль у навчанні С. Ковніра-архітектора відіграла його праця з І. Мічуріним. Майже півстоліття працював Ковнір над будівництвом споруд монастиря.

Його нещадно експлуатували лаврські ченці. То йому доручали відповідальні самостійні роботи, то примушували працювати каменярем, муляром. Але безперечним є те, що, завдяки таланту самобутнього українського майстра, було завершено спорудження Державного Києво-Печерського заповідника.

Недавно виявлено документи, що розкривають ставлення майстра до праці: «Обучивши себе при строєніях лаврських каменщицькому мастерству проізводіл оноє єлко мог з усердієм», — повідомляв про себе Ковнір.

Головний монастирський храм Києво-Печерської лаври є Успенський собор, споруджений у 1073—1078 рр. над берегом Дніпра.

Собор набув рис українського бароко. Стіни, апсиди і фронтони на фасадах, бані куполів, вікна й портали було оздоблено ліпним орнаментом. Цю працю здійснювали майстри С. Ковнір, І. Білинський, Г. Пастухов, у 1723—1729 рр.

З давніх часів собор був усипальницею київських князів, литовських і українських магнатів, вищого духовенства. Тут були поховані Євпраксія, сестра Володимира Мономаха (дружина німецького короля Генріха IV), митрополит П. Могила, князь К. Острозький, полководець П. Румянцев-Задунайський та інші. У період тимчасової окупації Києва німецько-фашистськими загарбниками в листопаді 1941 собор було підірвано. У наш час собор знову відбудований.

Виходець з Німеччини, архітектор І. Г. Шедель (1680— 1752 рр.) прийняв запрошення Києво-Печерської лаври і приїхав до Києва керувати будівництвом Великої лаврської дзвіниці (1731—1745 рр.). На той час це була найвища споруда в Росії. У будівництві її брали участь кріпаки майстри лаври, серед яких були С. Ковнір, І. Рубашевський, династія мулярів Шароварів та інші.

На території колишньої Києво-Печерської лаври розміщено понад 80 споруд, з них 37 архітектурних пам'яток XI— XIX століття: Успенський собор, Аннозачатіївська, Троїцька надбрамна і Всіхсвятська церкви, дзвіниця Лаврських печер, келії ченців, фортечні споруди та інше. Серед них також «Ковнірівський корпус», що завершує ансамбль центральної площі, відбудований архітектором С. Ковніром у стилі українського бароко 1744—1745 рр. після пожежі.

Справжнім шедевром барокової архітектури України є Ковнірова дзвіниця на Дальніх печерах (1754—1761 рр.). Будував її С. Ковнір за проектом архітектора І. Григоровича-Барського. Вона квадратна в плані, розчленована широким фризом на два яруси. Завершується банею. Зрізані кути дзвіниці прикрашено подвійними колонами й увінчено шпилями.

На Ближніх печерах споруджена у 1759—1763 рр. дзвіниця лаврських печер. Вона має два ярусні баню. Перший ярус оброблено під руст, другий оздоблений оригінальними колонами корінфського ордера.

Нижній ярус дзвіниці з проїзними воротами зодчий трактує як високий п'єдестал, на якому здіймаються головний масив споруди з наріжними пучками колон і стінами, щедро вкритими орнаментом.

Дзвіниця завершується високою фігурною барочною банею з чотирма золотими рогами-обелісками по боках. Висота її дорівнює 40 метрам.

Ця споруда, виконана Ковніром разом з Іваном Горохом, Іваном Шароваром та іншими, є однією з найкращих споруд Києво-Печерської лаври.

В той час у Києво-Печерській лаврі Ковнір розширив комплекс «трапезної кухні» (1762р.), збудував палітурну майстерню (1757-1777 рр.), іконостас церкви Спаса на Берестові (1760 р.).

У центрі Подолу знаходився Братський монастир з духовною академією. Його засновано 1616 року. Степан Дем'янович Ковнір збудував тут у 1756—1759 рр. кам'яну дзвіницю у двох ярусах. Ця дзвіниця протягом наступних 150 років домінувала над усім Подолом...

Кловський палац був збудований у 1756 р. за проектом архітекторів І. Г. Шеделя і П. І. Неєлова. Закінчував будівництво С. Д. Ковнір, який вніс у композицію й оформлення палацу елементи української народної архітектури. Палац розташований у колишній місцевості Клов (звідси й назва), котра в давнину належала Києво-Печерській лаврі.

Після Кловського палацу у старих Липках почали виростати пишні споруди — особняки генерал-губернатора, командувача округом, підприємців і багатих купців.

Під час громадянської війни палац зазнав руйнувань. У 1930 р. його відбудовано. Тепер тут розміщено музей Історії Києва, розташований по вулиці Пилипа Орлика.

Китаєво — це історична місцевість на околиці Києва. Назва походить імовірно від тюркського слова «китай» (укріплення, фортеця). Згідно з іншою версією, вона пов'язана із заснуванням Китаєво в XII ст. князем Андрієм Боголюбським, прозваним Китаєм. З XIV ст. у Китаєво створено печерний монастир, підпорядкований з XVII ст. Києво-Печерській лаврі, так звану Китаївську пустинь.

У 1763—1768 рр. архітектор С. Ковнір спорудив тут Троїцьку церкву. Південний і північний портали храму оздоблені восьмигранними колонами з стилізованими іонічними капітелями, ліпними орнаментами та сюжетними зображеннями. В XIX ст. на подвір'ї Троїцької церкви було збудовано дзвіницю, житлові приміщення та трапезну в стилі класицизму.

За межами міста С. Ковнір спорудив деякі будівлі, у тому числі собор Антонія і Феодосія (1756—1758 рр.) та дзвіницю (1757—1760 рр.) у Василькові, а також в Свенському монастирі неподалік від Брянська.

Архівні документи розповідають про те, що за свою нелегку працю С. Ковнір мав непогані заробітки, а в зимовий період, коли будівельні роботи не велися, він вправно торгував м'ясом і худобою у власній крамниці.

Останні відомості про життя архітектора датуються 1786-м роком, тоді йому виповнилося понад 90 років. Помер він у Києві. У Печерському районі міста є вулиця, яка названа у 1961 р. на честь Ковніра Степана Дем’яновича (колишня Запечерна), українського будівничого, кріпака Києво-Печерської лаври.

«Демократична Україна», 18.11.1999 р. № 119.

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Губернаторы столицы

Сражен эсеровскими пулями

К концу 19 века Российская империя усиливала свое могущество. Общество выходило из состояния политической апатии. Расчеты на лучшие времена не оправдались, так как наступивший экономический кризис обнажил слабость царизма.Мечта о конституции сменилась катастрофой на Ходынке и позорной войной с Японией. По-прежнему в провинциях на страже законов и порядка в империи стояли у власти губернаторы. Они осуществляли функцию контроля, надзора. Управление всеми губерниями оставалось за правительством, его министерствами.

Читать полностью...