Поиск

Незвичайний літопис міста Києва

Київ одне із найдавніших міст світу — творіння багатьох поколінь архітекторів. Й сучасні зодчі прагнуть до того, щоб місто над Дніпром було зручним для життя, праці та відпочинку. Й неодмінно — красивим.

У кінці XVIII — першій половині XIX століття в Україні було створено чимало ансамблів і споруд у стилі класицизму, що стали цінними скарбами архітектурно-художньої спадщини.

В архітектурному розвитку міста почався новий етап. Він позначений згасанням стилю бароко і зверненням до форм класицизму, який на той час уже посів провідні позиції в європейському мистецтві.

Якщо раніше в монументальному будівництві домінували церкви, то тепер — палаци та парки, ансамблі міських урядових центрів, численні типи громадських споруд — театри, лікарні, навчальні заклади, військові установи тощо.

Для архітектури Києва важливе значення має творіння талановитого архітектора Андрія Меленського, який три десятиріччя працював головним архітектором міста.

Андрій Іванович Меленський народився 1766 року в Москві, у сім’ї військовослужбовця. Вчився в архітектора К. Бланка, з 1775 року був учнем у «Наказі кам'яних справ», а з 1780 року працював у московській «Комісії споруджень» під керівництвом зодчих В. Баженова і М. Казакова.

З 1787 р. працює в Санкт-Петербурзі при «Кабінеті його величності по будівництву палаців» під керівництвом Д. Кваренги, а потім у складі Містобудівної комісії виїжджає до України для замірів історичних пам'яток. Незабаром Меленського призначають Волинським губернським архітектором.

За рік до нового сторіччя, вже відомий архітектор, Андрій Меленський переїздить до Києва і все своє подальше життя пов'язує з цим містом. З 1800 по 1809 pp. він складає гене ральний план будівництва Києва.

Площа, з якої починається Хрещатик, відома від початку минулого століття під назвою Кінна — тут відбувалися кінні ярмарки. Зараз вона Європейська — за назвою готелю, який колись розташувався тут.

Зміни ситуації в Києві народили ідею збудувати перший дерев`яний Міський театр. І проект, і будівництво мав здійснити Меленський, У січні 1805 р. будівельні роботи на Кінній площі було закінчено. Збереглося декілька зображень театрального будинку. У 1851 році ветху споруду було розібрано.

Справжня гордість у доробку архітектора — спроектований і зведений у 1805 році будинок Присутственних місць на Печерську, навпроти Царського палацу, Після знесення його під час будівництва Нової Печерської фортеці, спорудили новий корпус на Софійській площі.

1802—1808 pp. за кошти киян на дніпровських схилах, біля Набережного шосе, був споруджений Меленським пам'ятник — на честь повернення Києву магдебурзького права.

Серед киян (іноді й у літературі про Київ) побутує ще й друга його назва — «пам'ятник Хрещення Русі» . Це — 18-метрова колона, встановлена на постаменті з трьома арковими прорізами. Поруч — восьмигранний басейн з фонтаном.

Страшна пожежа, що сталася 9 липня 1811 року, повністю знищила Поділ. І наступного літа було затверджено план забудови Подолу, в основу якого ліг петербурзький проект англійського придворного архітектора В. І. Гесте, котрий використав план Андрія Меленського.

Вурса — гуртожиток учнів при Київській Академії. На початку XIX століття (ймовірно 1816 р.) за проектом Меленського надбудовано другий поверх. При перебудові спо руда набрала характеру архітектури стилю класицизму.

В Бурсі та Академії у 1802—1814 роках жив і навчався український вчений, байкар П. П. Гулак-Артемовський, а в 1824—1830 роках — співак і композитор С. С. Гулак-Артемовський.

Первісний дерев'яний будинок церкви Миколи Доброго споруджено в кінці XVI століття на кошти гетьмана війська запорізького Самійла Кішки. В 1661 р. церква згоріла та в 1706 р. її відбудували знову. В 1800—1807 році за проектом Меленського тут збудовано нову церкву і виконано іконостас у стилі класицизму. Поряд із нею було споруджено дзвіницю.

У квітні 1913 року тут вінчався письменник Михайло Булгаков. Церква не збереглася, її знесли в 1935 році.

У 1810 р. зодчий Меленський спорудив на правому березі Дніпра, на місці загибелі князів Аскольда і Діра, муровану церкву ротонду, яку згодом було перебудовано на парковий павільйон. Навколо Аскольдової могили, містився цвинтар, де поховали артистів М. Соловцова і М. Глєбову, льотчиків П. Нестерова та Є. Крутеня, громадського діяча С. Подолинського.

Кладовище існувало до 1935 року. В 1943 році тут похова но останки воїнів-визволителів Києва. В 1957 роді їхній прах перенесено до парку Вічної Слави.

Першу аптеку в Києві організовано в 1715 році. Вона обслуговувала місцевий гарнізон. У 1728 році І. Ейстер відкрив на Подолі приватну аптеку, де відпускали ліки населенню за плату (вул. Притисько-Нікольська, нині F. Лівера, 7). Будинок перебудував Андрій Меленський. З 1983 року тут функціонує музей-аптека.

Меленський виконував і приватні замовлення. Збереглися архітектурні пам'ятки: садиба купця Н. Сухоти та будинок ювіліра С. Стрільбицького на нині Покровській вулиці.

Церква Різдва на Подолі за легендами брала свій початок від Володимирового Хрещення і дійшла до нас уже перебудованою (початок XVIII ст.). У 1810-1814 pp. архітектор Меленський збудував її знову. Проектуючи нову церкву, за наказом влади, він дбав, щоб вона стала окрасою Києва.

У цій святині 1861 року було встановлено труну з прахом Тараса Шевченка нід час його перевезення з Петербургу до Канева.

Поблизу церкви стояв будинок українського композитора Артема Веделя. У 1935 році споруду розібрали.

Серед об'єктів Меленського: дзвіниця Воскресенської церкви на Подолі; дзвіниця церкви Спаса на Берестові, яку він про ектував і споруджував у 1813—1814 pp.

Яскравим творчим успіхом архітектора стало спорудження ансамблю Флоровського монастиря у 1819—1924рр. : Воскресенської церкви, будинку ігумені, монастирського готелю, круглої ротонди, корпуси келій.

З ім'ям Андрія Івановича тісно пов'язана історія розвитку архітектурного комплексу Києво-Братського монастиря, куди входили новий корпус академії, трапезна, а також Софійського монастиря.

Навряд чи хто скаже точно, скільки років головній площі Подолу. Вона давня, як сам Київ. Пізніше її названо — Контрактовою. Тут відбувалися контрактові ярмарки.

Новий Контрактовий будинок споруджено 1815—1817 pp. за проектом архітекторів А. Меленського і В. Гесте. Крім контрактів, у залах відбувалися судові засідання, концерти, маскаради та банкети. Тут брали участь у концертах Ф. Ліст, брати Г. і Ю. Венявські, відома співачка А. Катал ані, гастролювала італійська опера. У Контрактовому будинку гостювали О. Пушкін, Т. Шевченко, М. Гоголь, Оноре де Бальзак, тут зустрічалися декабристи.

В 1828 році, після пожежі, Андрій Меленський відновив гостинний двір й частково перебудував її. Він складався з крамниць, згрупованих у залізничний, шовковий, суконний, хутровий ряди, а кожна крамниця мала складське приміщення в підвалах. Мав тут свої магазини і магістрат.

Сьогодні окрасою площі став відбудований, а точніше — споруджений заново Гостинний двір.

На клопотання мешканців урочища Кожум'яки, що мали тут свій ремісничий цех Київського братства, Меленський проектує в 1822 р. у стилі класицизму кам'яний храм з дзвіницею. Хрестовоздвиженська церква збереглася до наших днів, випромінюючи тепло культури і пам'яті.

Визначаючи заслуги архітектора, Київський магістрат призначив Меленському пожиттєву пенсію.

Помер славний зодчий у 1833 році, поховали його на Щекавицькому кладовищі, яке відносилося до Флоровського монастиря.

Тут були і церква в ім'я усіх Святих і дзвіниця. Історія кладовища закінчена у 30-х роках XX століття. Радянська влада постановила в 1935 році зрівняти все з землею, спланувати територію і ліквідувати всі культові споруди на горі.

Так зникло багато поховань — і Андрія Меленського, і діда моєї дружини — Василя Носевича, який працював у Київському пароплавстві й помер у 1923 році під часа епідемії тифу в Києві...

Але дослідники київського некрополя встановили вірогідне місце захоронення архітектора А. І. Меленського.

На превеликий жаль, до цього часу пам'ять про нього не увічнили кияни. Заслуга Меленського в тому, що в умовах спаду архітектурного стилю він створив будови високої якості. У сім спорудам Меленського притаманні риси м'якого ліризму, гармонійного злиття з природою.

 

Губернаторы столицы

Сражен эсеровскими пулями

К концу 19 века Российская империя усиливала свое могущество. Общество выходило из состояния политической апатии. Расчеты на лучшие времена не оправдались, так как наступивший экономический кризис обнажил слабость царизма.Мечта о конституции сменилась катастрофой на Ходынке и позорной войной с Японией. По-прежнему в провинциях на страже законов и порядка в империи стояли у власти губернаторы. Они осуществляли функцию контроля, надзора. Управление всеми губерниями оставалось за правительством, его министерствами.

Читать полностью...